Коли історія оживає поруч
Напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв фашизму у ВСП «Глухівський агротехнічний фаховий коледж Сумського НАУ» відбулася година спілкування зі здобувачами освіти 31Е групи.
Разом із кураторкою групи Іриною Проходою студенти зібралися не для того, щоб послухати суху статистику, а щоб спробувати відчути людські долі, зрозуміти цінність свободи й розібратися, чому темрява тоталітаризму знову намагається підкорити нашу землю.
Щороку в другу неділю вересня світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв фашизму. Він розділяє дві дати в історії людства – вересень 1939 року, коли спалахнула Друга світова війна, та вересень 1945-го, коли вона нарешті закінчилася, – говорить Ірина Прохода. – Згадуючи про злочини тоталітарних режимів, ми часто маємо на увазі далекі для нас концтабори — Аушвіц, Бухенвальд чи Дахау. Але під час заходу «Людство проти насильства тоталітаризму» студенти дізналися, що жорстоке насильство чинилося зовсім поруч – на тих вулицях Глухова, якими ми щодня ходимо.
Здобувачі освіти з’ясували, що в період нацистської окупації 1941-1943 років Глухів був осередком жорстокого репресивного апарату: місцеву тюрму окупанти перетворили на справжню фабрику смерті. В її казематах катували підпільників, активістів і мирних жителів, яких згодом масово вивозили на розстріл. Також табір для військовополонених (Шталаг) щодня забирав сотні життів від голоду, тифу, розстрілів і нелюдського холоду. А урочище Борок – мальовничий лісовий масив на околиці міста, де кожен любив відпочивати, – став місцевим «Бабиним Яром». Там у протитанкових ровах поховано понад 5 тисяч осіб: цілі єврейські родини, жінки, діти й літні люди, знищені лише за факт свого народження чи лояльність до власної землі.
Найбільш емоційною частиною зустрічі став живий діалог про сьогодення. Під час дискусії студенти разом із куратором провели аналітичні паралелі між нацистським тоталітарним режимом XX століття та сучасним російським тоталітаризмом XXI століття. Наочна порівняльна матриця продемонструвала циклічність терору й незмінність алгоритмів знищення: від масових розстрілів у Борку до сучасних трагедій у Бучі, Ізюмі та Маріуполі; від шталагів і Глухівської тюрми до фільтраційних таборів в Оленівці й «Ізоляції»; від остарбайтерів до примусової депортації українських дітей.
У підсумку студенти дійшли спільного висновку: тоталітаризм – не просто політичний термін із минулого, це постійна загроза для людяності. Сьогодні український народ знову стоїть на захисті людської гідності та права жити вільно на своїй землі. Пам'ять про минуле – це наша броня, а критичне мислення – надійна зброя проти тоталітарної темряви.
